Sanders (dcfc_lad) wrote,
Sanders
dcfc_lad

  • Music:

Три частини, що вони на перший погляд не пов'язані між собою...

Частина перша. "777". Їдеш отак собі пити пиво з друзями, а замість того опиняєшся у порожній квартирі насамоті з певною кількістю дешевого вина, що воно при більш детальному розгляді є розчиненим порошком невідомого складу й походження у воді, збагаченій надзвичайно корисним й смачним хлором. Воді, про яку ретельніше навіть думати наважиться не кожен, а тут ще й пити, Й все через те, що супергіпермегаблядьмаркети вважають себе настільки мегагіперсупер, що не продають славнозвісний портвейн "777". Той хоч рубить, при всіх своїх недоліках. Якщо звісно можна казати, що у якоїсь не дуже прозорої речовини по 8 гривень за літр можуть бути якісь недоліки як такі. Та ми ж бо не про це.

Частина друга. Не те. Бувають такі моменти в житті (ги, прямо як в давно забутій рекламі шоколаду), коли все я кось не так. Не в сенсі не так, як треба чи хочеться, а просто не так.  Взагалі. Себто зранку ти просинаєшся, чистиш зуби, тобі хтось робить неймовірний мінєт чи то ти просто й прозаїчно дрочиш на фотку Брітні Спірс (Анжеліни Джолі, Кармен Електра, баби Дусі, Альберта Ейнштейна - це вже власне за смаком). Потім ти випиваєш філіжанку гарячої запашної кави (чи то расолу з-під огірків - також за смаком та в залежності від твого сприйняття світу та розміру гаманця). Себто я веду до того, що день починається ніби то так, як завжди. Але щось не те. В тобі самому. В оточуючем середовищі. Ні, напевно все ж такі в тобі самому. Не в сенсі, що в тебе там щось у нирках з'явилося нездорове (хоча цей варіант я б також не відкидав), а щось сталося з твоїм настроєм, або скоріш навіть з внутрішнім світом. Чи то душею, якщо вона в тебе ще залишилась. Бо при сьогоденній комерції та й розвинутій ринковій економіці можна й не встигнути помітити, як її продадуть навіть не повідомивши тебе про це.

Частина третя. Балкони. В одному з чудових американських фільмів була тупа фраза... Ні, не так. Один з тупих американських фільмів розпочинався чудовою фразою - "Зустрічаєш от дівчину, й тобі здається - так, це вона, та сама, єдина й неповторна...". Й далі , але вже з іншого фільму - "Але життя то не є казка Братив Грім...". Бо потім чи тобі балкон на голову раптово впаде, чи то вона не менш раптово піде до загсу з кимось іншим. Або ж станеться щось менш кардинальне, та ніхуя не менш мудакувате. Але й не більш. Бо далі "балконів" вже нікуди. То таке. Можливо воно так й цікавіше аніж просто закохатися, одружитися, народити дітей й померти (хоча при такому розкладі зовсім не обов'язково закохуватися та заводити дітей. Хм, все інше, насправді, також не є обов'язковим). Так от. Можливо воно й цікавіше, коли життя втручається в твої власні справи (звісно, якщо припустити, що в тебе є справи у які життя не втручається). Чи то скоріш ти намагаєшся втричатись у плани долі , що вона їх має стосовно тебе. Як варіант. Але от пояснити всю цю цікавість власній нервовій системи й серцю важко. Дуже важко. Так, саме дуже. Особливо, якщо зважити на те, що закінсується все, як правило, ніхуя не позитивно. Хто ти в біса такий, щоб пощастило саме тобі? Чому кожен день мільйони людей їбошаться об стіну з розбігу й вбиваються, а саме ти й ніхто інший маєш її пробити й бути щасливим? Запам'ятай - ці блядські Брати Грім до написання сценарію твого паскудного життя мають відношення не більше, ніж ти до розробки й практичного застосування стратегічних бомбардувальників Буркіна-Фасо. Хоч я й маю певні сумніви щодо наявності в Буркіна-Фасо власних стратегічних бомбардувальників. Хоча чом би й ні? Стоять собі десь, пилюку на себе збирають. А потім весь світ вщерть... Ч и то серце, якщо вже повернутися до наших "балконів". Й тобі здається що все погане, що може статися в цьому житті, з тобою вже сталося, сенс подальшого існування стає настільки примарним, що ти не певен чи він насправді є. Так здається зпочатку. А потім ти зустрічаєш наступну "єдину та неповторну" й все йде вже протореним шляхом. Доки за випадковим збігом обставин ти не ведеш якусь наступну до загсу. Але й інший варіант також можливий. Може вона насправді була единою й неповторною? А тут цей "балкон" впав...

P.S. Насправді спочатку я зовсім не це хотів написати... Але напевно воно більш відображує стан моєї душі зара'. Хоча без марення також не обійшлося. Як завжди... =)
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments